Патріотизм – це любов до своєї Батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на подвиги.

Це, образно кажучи, сплав почуттів і думки, осягнення святині – Батьківщини – не тільки розумом, а й передусім серцем… Патріотизм починається з любові до людини… Патріотизм починається з колиски( В. Сухомлинський)
 Патріотичне почуття за своєю природою є інтегральним , оскільки об’єднує в одне ціле усі сторони розвитку особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, фізичну. Воно формується поступово під впливом навколишнього середовища та інших виховних чинників. Бути патріотом – це означає любити материнську мову, свою рідну домівку, рідних і близьких , усіх людей, шанувати їхню працю, любити природу рідного краю, звичаї, традиції народу, прагнути не лише зберігати духовну скарбницю народу, але й примножувати її.
Ще з дошкільного віку у дитині повинна закладатися готовність захищати і примножувати здобутки народу, рідного краю. У домашньому середовищі по – особливому сприймається шевченківське слово, народна пісня, рідна природа, батьківський дім, сімейні реліквії, спогади старших.
Не варто думати , що високі поняття недоступні дитині. З дітьми потрібно говорити про Батьківщину, її неповторну красу.
 До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

  • формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

  • формування духовно-моральних взаємин;   

  • формування любові до культурного спадку свого народу;   

  • виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;   

  • почуття власної гідності як представників свого народу;   

  • толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей .   

 Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.
Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.
Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).
Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття .
Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтуються  і різноманітні програми дошкільного виховання.
 У розділі “Дитина у довкіллі” Програми виховання і навчання дітей від двох до семи років  “Дитина ” окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі. Вже у молодшій групі діти мають знати  уявлення про сім’ю та рідний дім , назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину (“ Україна – рідна країна , Батьківщина, в якій живуть українці та інші народи; орієнтуються в її символах”); в старшій групі діти орієнтуються в місцезнаходженні України на карті, знають назву держави,  її столиці ,  державну символіку , дбайливо  і з повагою ставляться до людей різних національностей . Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому.
Велику виховну цінність мають заняття , на яких використовуються різні прийоми :  розглядання картин, ілюстрацій, діапозитивів, зустрічі з цікавими людьми, екскурсії, слухання музики, віршів, читання літератури, емоційна розповідь дорослих.
Ідучи вулицею, зверніть увагу на її красу, на зелені насадження, на будинки, на квітники; розкажіть про знаменитих  людей, котрі жили або живуть на цій вулиці. Підкресліть, що все, що бачить дитина, створено Богом та людською працею, що ми живемо у чудовім краю; закріпіть назву вулиці, села, міста, нашої держави; прочитайте кілька віршів про рідну землю.
Знайомте дітей зі звичаями, традиціями, обрядами, навчайте співати українських пісень.
Нехай діти зростають з рідним словом, у ріднім краю, а запах материнки і чебрецю нехай в дорослому віці завжди повертає їх до рідних порогів.